ДО 100-ЛІТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Назад

21 червня 2017 р. о 18.00 в Обухівському районному будинку культури (вул. Київська, буд. 12) відбулась презентація книг “Чорні перемагають. Спомини про прадідів козацтва 72-ї бригади” та “Український календар Визвольної боротьби”. У презентації взяли участь упорядник книжок, Президент історичного клубу «Холодний Яр» Роман КОВАЛЬ, лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій ВАСИЛЮК, кобзар Тарас СИЛЕНКО, волонтер, бард, автор гімну 72-ї окремої механізованої бригади, Валерій МАРТИШКО, голова Обухівської райдержадміністрації Олександр ТУРЕНКО, вояки 72-ї бригади, волонтери громадської організації «Материнське серце», представники закладів освіти району, представники громадських організацій Обухівщини.

2010-го року у бібліотечці Історичного клубу «Холодний Яр» вийшли спогади командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Петра Дяченка під назвою “Чорні запорожці”.

У презентованій книзі «Чорні перемагають. Спомини про прадідів козацтва 72-ї бригади», яка побачила світ навесні 2017-го, у спогадах козаків та старшин Армії УНР розповідається про збройну боротьбу за Українську державу в 1918-1920 роках, про бої полку Чорних запорожців з більшовиками і денікінцями. 1-й кінний полк Чорних запорожців - це найуспішніша частина Армії УНР, яка практично не знала поразок. Російські частини часто не приймали бою, коли дізнавалися, що на фронт прибули Чорні. Основу книжки складають спогади командира полку Петра Дяченка, сотників Валентина Сім’янціва і Бориса Монкевича, командарма Михайла Омеляновича-Павленка, одного з наймолодших чорношличників Лавра Кемпе, кулеметника Петра Первухина, чотаря Галицької армії Володимира Левицького, гарматника Чорного полку Дмитра Гонти і кіннотника Івана Цапка.

Командарм Михайло Омелянович-Павленко писав про них: “Рідко яка частина в армії могла похвалитися такими бойовими трофеями, як Чорні, – десятки великих і малих гармат, сотні кулеметів, тисячі бранців, про обози й згадувати не приходиться. Ніде не було більше забитих та поранених у боях, як серед Чорних»... У період свого існування полк не програв жодної битви.

Девізом Чорних було: “Перемога або смерть!”

Розпочалась зустріч натхненною піснею “Гей зібралися орли чайку рятувати” у виконанні лідера гурту «Тінь Сонця» Сергія Василюка.

У своєму вступному слові автор та упорядник книжок, Президент історичного клубу «Холодний Яр» Роман Коваль розповів про своє дослідження епохи Української революції, епохи, «коли жили люди, які не вели нудних розмов про міжнаціональну злагоду і порозуміння з ворогом, не переконували окупантів любити нашу неньку, не стріляти у “своїх братів і сестер”, не ґвалтувати наших матерів». 
«Мої герої розуміли, що ворог лишається ворогом – попри умовляння його бути людяним. Життям козаків доби УНР стало нищення ворогів. Спочатку вони викорчовували їх з почуттям, – палко і жадібно. Потім робота ця стала для них буденною. Вони виконували її щодня до втоми, бо знали, що або їх втопчуть у землю, або вони здолають чужу силу».

Поручник Армії УНР Юрій Городянин (згодом письменник Юрій Горліс-Горський) в 1920-му році на Чигиринщині визнавав, що “від того, скільки цеглинок ворожого муру проб’ємо лезами і кулями, залежить висновок боротьби». «Коли дві нації борються, – писав він, – білі рукавички мусять бути скинені. За п’ять років на фронтах довелося розрубати в бою череп не одному німцеві, мадярові, москалеві, але що можна піднести шаблю на ворога, який уже кинув зброю, що ворог лише мертвий перестає бути ворогом, з цим я погодився лише тепер, на цьому клаптеві української землі, який треба було відстояти – або загинути”.

Надзвичайно потужно і сильно прозвучала пісня “Ой сів пугач на могилу” у виконанні кобзаря Тараса Силенка.

Сьогодні бійці 72-ї окремої механізованої бригади, яка є однією з найсильніших бригад Збройних Сил України, тримають найгарячіші точки російсько-українського фронту. За успішні військові операції, проведені в зоні бойових дій ще у 2014-му, саме цю бригаду з лютою ненавистю вороги охрестили «Чорною». І дотепер бійці 72-ї бригади успішно відбивають напади російських окупаційних військ, продовжуючи традиції славного полку Армії УНР – своїх прадідів Чорних запорожців.

На початку книжки “Чорні перемагають” вміщено лист членів Історичного клубу “Холодний Яр” полковнику Андрію Соколову, командирові 72-ї Окремої механізованої бригади.

«Склавши пошану військовим за захист нашої Батьківщини, ми водночас висловили занепокоєння, що в Збройних Силах України переважна більшість підрозділів ведуть свій родовід із совєтської армії, яка була знаряддям російського імперіалізму. Фактично відкидаються досвід і звичаї Українських січових стрільців, Української галицької армії та Армії Української Народної Республіки. Саме Армія УНР має стати зразком і орієнтиром для сучасного українського війська. Вітчизняні збройні сили мають набути українського змісту й питомого українського обличчя.

Члени історичного клубу запропонували Андрію Соколову звернутися до Головнокомандувача з проханням надати 72-й бригаді ім’я Чорних запорожців.

«Нехай пам’ять про наших славетних прадідів, які били московські полки сто років тому, наснажує козаків і офіцерів 72-ї бригади до перемоги.

Багато хто з військовослужбовців 72-ї вже називають себе Чорними запорожцями…

У розмові з командуванням 72-ї бригади Президент України висловив розуміння і готовність підписати указ про перейменування частини на 72-гу бригаду Чорних запорожців».

Розповів про військовий стяг та переможні бої 72-ї бригади на московсько-українському фронті вояк новітньої 72-ї бригади Чорних запорожців Олександр Кучма. 
…«Назива нас ворог Чорна», «Ми народжені війною» - це слова із гімну 72-ї бригади, який написав і надпотужно виконав для присутніх на презентації бійців 72-ї бригади волонтер, поет, бард, автор і виконавець своїх пісень Валерій Мартишко. Він також представив прем’єру своєї нової пісні «Їдуть наші на Донбас».

Вшанували наших войовничих предків славнем Організації Українських Націоналістів «Зродились ми великої години» та потужною піснею «Меч Арея», яка надихає до боротьби за Україну сучасних вояків, у виконанні Сергія Василюка.

У квітні цього року у бібліотечці Історичного клубу “Холодний Яр” також вийшла книжка “Український календар Визвольної боротьби”.

Це неповний календар дат життя творців української культури та вояків, які захищали у всі часи її зі зброєю в руках.

Епіграфом до книжки стали слова полковника Петра Болбочана “Обов’язок перед Батьківщиною кличе мене до зброї”.

Передмову до книжки написав Олег Куцин, командир Окремої добровольчої чоти “Карпатська Січ”. Ось уривок:

“З дитинства зачитувався книжками про козацтво, Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Северина Наливайка, Максима Залізняка, Івана Ґонту… На початку 1990-х відкрив для себе січових стрільців, вояків УНР, Карпатської України, УПА, згодом – боротьбу холодноярців.

Усе частіше приходив до розуміння того, що боротися ще доведеться зі зброєю в руках, що попереду українців чекає важка боротьба за свою державу, а може, й за саме існування української нації… Мені пощастило – я побачив нову когорту українських героїв, які гідно стали в один ряд з тими, про кого читав, ким захоплювався. І мав щастя формувати цю силу. Я доторкнувся до історії Визвольної боротьби і тепер можу говорити з войовничими предками на рівних.

У цій книжці тільки маленька частка імен героїв, потрібен ще не один том написати про нашу боротьбу. Унікальність цієї книжки в тому, що герої різних часів тут стоять поруч – різні епохи, а шлях один – “здобути Українську Державу або загинути в боротьбі за неї”.

І полетіла до наших хоробрих козаків, які склали свої голови у боротьбі за Українську державу, пісня “Чорна рілля ізорана” у виконанні Сергія Василюка і Тараса Силенка.

У книжці «Український календар визвольної боротьби» є дати життя та смерті нашого легендарного отамана Зеленого.

Надзвичайно емоційно і проникливо виконали пісню про отамана Зеленого Сергій Василюк, Тарас Силенко та Валерій Мартишко.

«У житті кожної державної нації найсвятіше – вшанування оборонців цієї землі, цієї держави. І чим більше оборонці уб’ють нападників, тим більше шануватиме їх народ. Нам немає чому соромитися рік крові, пролитої і в обороні нашої держави. У незакомплексованої людини це може викликати лише радість», - наголосив автор і упорядник книжок Роман Коваль.

Привітала бійців 72-ї бригади Чорних запорожців волонтер місцевої громадської організації «Материнське серце» Валентина Мисяк, яка не з розповідей і екрану телевізора знає, що таке зона бойових дій, оскільки сама неодноразово відвозила бійцям на фронт допомогу. Вона розповіла про вояків 72-ї бригади з Обухова та Обухівського району Павла Москаленка та Олександра Кучму, що пройшли через Зеленопілля, Ізварино, Савур-Могилу, які були присутніми в залі, та Володимира Гнатюка, який тепер служить за контрактом у складі 72-ї славної бригади в зоні бойових дій на Сході України, захищаючи нашу державу від лютого московського ворога.

Завершився захід надзвичайно емоційною історичною піснею “Любо, братці, любо”, яку виконали Тарас СИЛЕНКО, Сергій ВАСИЛЮК, Валерій МАРТИШКО спільно з присутніми в залі.

Захід відбувся завдяки фінансовому сприянню голови Обухівської райдержадміністрації Олександра Туренка, депутата Обухівської районної ради, директора ТОВ «Лаверна» Миколи Устименка, громадських організацій «Рух захисту Української мови», «Правий сектор» у Київській області, «Спілка учасників АТО м. Обухова та Обухівського району».

 

http://obukhovrda.gov.ua/do-100-littia-ukrainskoi-revoliutsii.html

Коментарі
Запам'ятати

Додати
Реклама