Поетичні зернинки

Назад

Готуючись до конкурсу "Зерна доброти", учениця 7-А класу Хелинюк Настя вирішила взяти активну участь.
Анастасія написала добірку поезій на різну тематику.

Ось як про свою ученицю відгукнулася в поетичній формі її вчитель Гончарова Тетяна Володимирівна:

Дівчинка-розумничка є у 7-А,
Трудівничка-бджілочка, мрійничка така.
Бо усе їй хочеться знати досконало,
Працює наполеглево, щоб не було мало.

Хочеться поринути у глибину знань,
Відвідати Галактики без розчарувань.
Знати твердо істини, менше помилятись,
Мовою вкраїнською завжди чаруватись.

З дружбою пліч-о-пліч крокувати,
Дорогоцінного часу не марнувати
Хай життя дивосадом вирує
І всім найкращим тебе обдарує!


/Files/images/goncharova/zerna_dobroti/viber image.jpg

Вірші Анастасії Хелинюк

Україні

Рідна земле моя, Україно моя неозора,
Стільки сили в тобі й глибини.
Поділися зі мною, мов краплею з моря,
Але від сучасності й до давнини.

Ще Шевченко казав, що боротися треба,
Бо прийде свобода лише в боротьбі.
Ми зможем відстоять тебе від землі і до самого неба,
Не дозволимо ворогу зранити душу тобі.

Я люблю тебе, мила моя Україно,
За простори твої від Донбасу й до древніх Карпат,
За гори високі і ріки, що плинуть невпинно,
За росяні ранки, що тішать дівчат і хлоп’ят.

Хай завжди сяє сонце в твоїх небесах,
Цвіте бузок, метелики дивують кольорами,
Одна лиш мрія у наших молодих серцях,
Щоб Україна мирна була з нами.

Ізнов спочатку

Зима. Хурделить завірюха.
Вітрисько рве осиротіле листя із беріз.
А січень пісню ту зрадливу слуха:
Прийде весна з дощових крапель – сліз.

Сніги розтануть, ріками поллються,
Напоять сонну землю навесні.
І сонячні промінчики всміхнуться,
Покличуть в літо води весняні.

Сонце в зеніті, літня тепла днина,
Хлюпочеться у річці дітвора.
Почервонила ягідки калина
Минає літо – осені пора.

Останні птахи в ирій відлітають,
На землю листя ковдрою лягло.
Дощові краплі з осінню вітають.
Злетіло літо, ніби й не було.

Ізнов спочатку, знов круговоротом:
Зима, весна і літо, й осінь знов.
Життя летить, а там за поворотом
Надія, віра, щастя і любов.

Осінні барви

Іде красуня осінь,
Зникає неба просинь.
І де вона ступає,
Все барвами заграє.

Ховає сонце в хмари,
Дощ, вітер – для забави.
Простори в нас безкраї,
Вони тепла чекають.

А осінь не пускає,
Все сонечко ховає.
Вона чекає зиму,
Хай літо подрімає.

Дивинка-краплинка

На світі є одна дивинка -
Маленька дівчинка – краплинка.
Коли одна – ніхто не бачить,
А як в гурті – хмарки заплачуть.

Живе краплиночка у морі,
У водянім живім просторі.
Здійметься хвиля, і вона
Летить яскрава, несумна.

В один спекотний ясний день
Співала крапелька пісень,
Аж раптом підлетіла в небо,
Забрало сонце – є потреба.

Легкою ця краплина стала
І з хмарками затанцювала.
Та не помітила вона,
Що з вітром сплинула весна.

Відніс він дівчинку – краплинку,
Оту маленькую хмаринку,
В далекий край, в жарку пустелю,
Бо давно не чули тут дощових трелів.

Аж раптом диво, дивина –
З хмарин краплинка виліта.
Краплинці тій маленькій чистій
Вдалось на землю рідну сісти.

Не здавайся

Чи варто десь розшукувать себе?
Чи треба мати своє діло?
Тут можу я сказати лиш одне –
Не бійся, крокуй уперед сміло.

Життя дано прожити лиш разок,
Тому потрібно ціну йому знати.
Дає воно важливий нам урок,
Треба в усьому просто розібратись.


Багато що подобається нам.
То ж спробуй завжди краще це робити.
Вкладати душу, сповнену знанням,
Бо хочеться все далі й далі жити.

Не вийшло? Не потрібно залишати.
Ти спробуй далі йти і тренуватись.
Настане час і зможеш зрозуміти,
Що не треба марно хвилюватись.

Якщо захочеш, зможеш все зробити.
Про втому ти не будеш пам’ятати,
Бо зможеш ділу душу всю віддати,
Адже захочеш все на світі знати.

Сніжна фантазія

Іде зима в сніжнім вальсі несміло,
Довкола уже звечоріло.
Сніжинки маленькі та милі
Додолу опустяться тихо.

Велику ріку і маленький струмок
Покриє легенький льодок.

 /Files/images/goncharova/zerna_dobroti/viber image6.jpg

Гончарова Т.В.

взято з http://obukhiv-school5.edukit.kiev.ua

Коментарі
Запам'ятати

Додати
Реклама