НЕПОВТОРНИЙ РУШНИК ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МІСТА

Назад

 Хоч до Дня міста Українка ще чимало часу, та підготовка до свята уже триває! Унікальний шестиметровий рушник, на якому зображені символи міста, не покладаючи рук продовжують готувати наші майстрині-вишивальниці.

 Як проходить робота, та хто допомагає у такій непростій, хоч і цікавій справі, розповідає  Світлана Толкачова –  керівник творчої студії «Джерела Українки».

 –Звідки взагалі прийшла ідея зробити такий незвичайний рушник?

 – Ідея рушника така: оскільки наша Українка розташована в унікальному місті та поєднує у собі всі стихії, ми хотіли вишити символи води, землі, повітря і сонця, які б єдналися між собою. Основа – у червоно-чорних кольорах, традиційних для української вишивки, далі – об’ємний малюнок – панорама нашого міста, на якому видно нашу станцію, вежу,  церкву. Цей малюнок буде кольоровим.

 Ця колективна робота розпочалася літом.  Найпершу ідею про такий незвичайний рушник подала Марина Луценко;  Лілія Петрівна Анохіна  запропонувала зобразити символ міста, хтось запропонував орнамент зробити… Ткаченко Олена зробила малюнок міста, і з цим усім ми пішли до художниці Емми Гаманіної, яка розробила на комп’ютері макет для майбутньої вишивки. А вже 22 жовтня робота  закипіла!

 – Скільки вишивальниць працюють над рушником, і чи всі вони з «Джерела Українки»?

 – Ще у жовтні ми зібрали усіх наших «Джерелівців» та Інститут 3-го віку разом і розказали про свої задуми. І з тих пір ми і працюємо разом!

 Робота проходить у 2 етапи: у робочі дні наші вишивальниці по черзі беруть рушник додому, а по суботах приходять усі охочі і допомагають нам у роботі. Навіть ті, хто вперше тримав голку в руках, спробували свої сили!

 Приходять дорослі і діти. Про дітей хочеться сказати окремо, адже спочатку вони просто прийшли зі своїми бабусями, але настільки захопилися спільним азартом до творчості, що теж спробували вишивати. І у них вийшло! Наш наймолодший учасник, Гліб Малишко, якому тільки п’ять років, без сумнівів узяв голку до рук – і у нього вийшло, тому що він не сумнівався у своїх силах! Ще дві наймолодші вишивальниці мають по шість років – Даша Красюк та Кіра Кохановська, трішки старша  Ліза  Рязанова. А  найповажніший вік учасниць – за сімдесят. Наприклад, до нас приходить Ольга Панасівна Рибак, одна із «першопрохідців» нашого міста, та вишиває разом із дочкою. Так що віковий діапазон учасників – дуже широкий!

 Є у нас Лариса Павлівна Нікітіна,  яка через стан здоров’я не може приходити сама, тож вона передала нам нитки, аби теж внести свій вклад у хорошу справу. Взагалі, хочеться щиро подякувати всім-всім, хто докладає рук та серця до вишивання!

 Робота ще триває, і долучитися до неї може кожен бажаючий – навіть ті, хто не дуже впевнений у своїх силах. У 29 кабінеті в приміщенні палацу культури щосуботи ми проводимо майстер класи, тож запрошуємо усіх приєднуватися та засвідчити любов до свого міста шматочком орнаменту на спільному неповторному рушнику!

Коментарі
Запам'ятати

Додати
Реклама